Євген Межевой — маріуполець, батько трьох дітей, виховує їх сам.
Під час боїв за Маріуполь він із дітьми ховався у бомбосховищі однієї з лікарень міста. Звідти його і дітей забрали російські військові нібито на евакуацію.
Євгена змусили проходити фільтрацію, його з дітьми розлучили. Дітей забрали в Донецьк, а сам Євген опинився в колонії Оленівки, де росіяни протримали його 45 днів.
Його дітей примусово вивезли в Москву і планували віддати на усиновлення. Євгенові вдалося встигнути доїхати до Москви і забрати дітей. Зараз родина у Латвії.
Послухайте цю історію, це не просто історія, це свідчення про російські воєнні злочини.
Тут відео ➡️ https://surl.li/fwrgw
Після того, як його просто виставили за двері колонії, Євген йшов в Донецьк пішки. Без грошей, без телефона, без допомоги.
В Донецьку він дізнався, що того ж дня о 5 ранку його дітей вивезли в Москву літаком. Потім він дізнається, що це була спеціальна група з 31 дитини, яку ретельно готували для всиновлення росіянами.
Євген зміг дістатися Москви за 2 дні і забрати дітей з дитячого табору в Підмосков'ї. А от інші діти з цієї групи, на жаль, опинилися в руках російських "всиновлювачів":
▪️"Мені дозволили посадити дітей в автобус, я помахав їм рукою і вони поїхали. Коли росіяни передивлялися речі, я своєму сину випадково повісив свою маленьку сумочку з усіма моїми телефонами, а там були мої фото зі служби. Я вдячний Богу, що так сталося, тому що я бачив, що відбувається з тими, у кого знаходили подібні фото. Забирали навіть за те, що сфотографувався з танком на виставці. Я сидів з такими."
▪️"Коли я вийшов, я нічого не знав про дітей. Випускають завжди тільки після 17:00, бо останній автобус до Донецька о 17:00. Нас випустили із співкамерником. Був вечір, але ми, зрозуміло, не схотіли ночувати поблизу тюрми, тому просто пішли пішки. Йшов дощ, але нам було байдуже. Ми не могли надихатися цим вільним повітрям. Лив дощ, по нас стікала вода, але ми йшли".
▪️"Мені зателефонував син Матвій і сказав, що приїхали якісь жінки, які сказали, що табір за п’ять днів завершується, тому дітей потрібно десь дівати. Але, у зв’язку із тим, що на Донецькому напрямку посилилися обстріли, вони сказали, що не можуть повернути їх у Донецьк. Тому, за їх словами, їм запропонували "тимчасово" розміститися у прийомних родинах. Я відповів сину, що приїду і щоб діти відмовлялися від цих родин. Матвій їм так і передав, а вони, у свою чергу, почали його переконувати, що тато не встигне приїхати і забрати їх за такий стислий термін.
Тобто вони називали всі логічні причини, через які я міг би не встигнути: відсутність коштів, відсутність документів, відсутність можливості перейти російський кордон особам чоловічої статі. Вони про це знали і максимально намагалися донести це сину. Просто Матвій у мене вірив більше, ніж вони. Я дістався до дітей за два дні."
Можна скільки завгодно мати сумніви, що ця банда викрадачів дітей на чолі зі своїм головним опиниться на лаві підсудних.
Але ж можна хоча б вірити і робити все залежне, щоб це сталося.
Анастасія Багаліка Igor Kotelianets, дякую за цю роботу.